Юрій народився 27 травня 1993 року в селі Бовсуни на Житомирщині. Закінчив місцеву школу та опанував фах автокранівника. Потім навчався в Поліському національному університеті. Цікавився військовою справою. На дозвіллі любив рибалити та збирати гриби.
У 2014 році став на захист Батьківщини. Брав участь в АТО в районі Горлівки Донецької області у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. З 2017-го обіймав посаду командира відділення зенітно-ракетного взводу 92-ї окремої механізованої бригади. Пізніше служив старшим навідником і командиром гранатометного взводу 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. У цьому ж підрозділі став головним сержантом роти вогневої підтримки. З жовтня 2021 року був заступником командира бойової машини – навідником-оператором механізованого взводу 28-ї окремої механізованої бригади.
Під час повномасштабного вторгнення брав участь у звільненні Херсона, а потім боронив Україну на Бахмутському напрямку. 28 травня 2023 року Юрій звільнився в запас, а на початку 2024-го знову повернувся у стрій. Воював у складі підрозділу поліції особливого призначення «КОРД».
«Ми любимо тебе. Ми дякуємо тобі. І обіцяємо – пам’ять про тебе житиме у словах, у серцях, у вічності. Ти – наш Герой. Ти назавжди з нами. Герої не вмирають… », – написала старша сестра Людмила.
Юрія відзначили нагрудними знаками «За зразкову службу», «Учасник АТО», медаллю «За поранення», відзнакою «За службу державі», почесними нагрудними знаками «Честь і слава» і «Золотий хрест», а вже посмертно – відзнакою «За оборону України».
Поховали воїна в селі Бовсуни.
У нього залишилися батьки та дві сестри.
