Олександр Беляков народився 3 липня 1982 року в Тверській області Росії. Невдовзі родина переїхала в село Андріївка на Чернігівщину. Там він закінчив місцеву школу, а згодом – професійно-технічне училище №1 у Чернігові (на 2026 рік – Чернігівське вище професійне училище), де опанував фах слюсаря-ремонтника.
У 2000–2002 роках Олександр служив у Донецьку в складі військової частини 3037. Після звільнення в запас працював охоронцем.
З початком російської агресії брав участь в АТО у лавах батальйону «Чернігів». Згодом повернувся до роботи в охоронній фірмі, а у квітні 2021 року підписав контракт із 81-ю окремою аеромобільною Слобожанською бригадою та служив у 90-му окремому аеромобільному батальйоні. Обіймав посаду навідника міномета та номера обслуги міномета.
За словами побратима, перед виходом на позиції хлопці підходили до Олександра і питали: «Що відчуваєш? Чи вийдемо живими?». А він відповідав: «Хлопці, будемо жити, тримайтеся біля мене». Так і з’явилося його псевдо Шаман.
40-річний старший солдат Олександр Беляков поліг 4 січня 2023 року в селі Костянтинівка Донецької області.
«Я пишаюсь своїм братом, він справжній воїн. Як би важко йому не було, він ніколи не скаржився і завжди підтримував нас. Він добра, щира, чесна, порядна, щедра та хоробра людина. Любимо і завжди будемо любити! Слава Героям!», – написала сестра Катерина Коваль.
Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника у селі Андріївка на Чернігівщині.
У нього залишилися батьки, брати, сестра та племінники.
