Володимир народився 14 червня 1978 року в селі Володимирівка Кіровоградської області. Навчався в ліцеї імені Тараса Шевченка у Знам’янці, згодом опанував фах учителя української мови в педагогічному університеті. Працював бетонником на підприємстві «Бетон Комплекс», пізніше влаштувався менеджером у компанію з виготовлення побутових речей.
Володимир обожнював екстрим, цікавився парапланеризмом. Любив ремонтувати техніку. Був світлим і доброзичливим.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав захисників. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді на посаді гранатометника.
«Він був не просто сином, татом і чоловіком, а в першу чергу – надійним другом, опорою, захистом. Він – найкраще, що сталось в моєму житті», – написала донька Валерія.
Посмертно Володимира Білого нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна на алеї Слави Лісового кладовища у Києві.
У нього залишилися дружина Євгенія, донька Валерія, син Кирило, батьки Михайло та Людмила.
