Адміністративні посади

59-річний головний сержант Степан Педченко, псведо Степ, загинув 10 серпня 2022 року біля села Андріївка Херсонської області. Військовослужбовець вивозив поранених бійців з поля бою, коли в автівку, за кермом якої він був, влучила російська протитанкова керована ракета. 

27-річний Василь Пелиш помер 18 вересня 2022 року у лікарні Дніпра після поранення, яке отримав напередодні на Донеччині. Захисник став відомим після того, як у 2014-му у полоні бойовиків йому відрубали руку із татуюванням тризуба.

Молодший сержант Олег Тімонін, псевдо Старшина, загинув 21 травня 2023 року поблизу села Іванівське, що на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаудару. Наступного місяця, 25 червня, воїну виповнилося б 53 роки.

Старший солдат Роман Літвін, псевдо 24, поліг 1 березня 2024 року в селі Новомихайлівка Донецької області. Внаслідок вибуху він отримав наскрізне поранення грудної клітки від осколків. 

Солдат Андрій Корнійчук, псевдо Korin, загинув 20 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка на Луганщині. Отримав смертельні вибухові поранення внаслідок прямого влучення ворожого снаряда в окоп. Воїну було 39 років.

Солдат Ігор Кондратьєв, псевдо Кіндрат, помер 8 січня 2023 року в Київському військовому шпиталі після тривалої боротьби за життя. 13 жовтня 2022-го під час виконання бойового завдання, штурмуючи село Торське на Донеччині, отримав вогнепальне осколкове черепно-мозкове поранення. 25 січня захиснику виповнилося б 44 роки.

Колишній очільник Тлумацької громади Роман Круховський загинув 2 серпня 2022 року у Бахмутському районі на Донеччині.

54-річний капітан Ігор Прокопчук, псевда Сармат та Десна, загинув 1 серпня 2023 року поблизу селища Новоселівське на Луганщині. Близько 7 ранку год офіцер дізнався, що у його бійців, більшість яких були поранені, але все ще стримували атаки ворога на передовій, закінчилися набої. Незважаючи на своє поранення, він вирішив очолити групу, яка мала доставити боєкомплекти на вогневі позиції. Під шаленим мінометним вогнем, втративши по дорозі майже усю групу, Ігор дістався позиції своєї роти та доставив БК. Організувавши евакуацію поранених, сам прикривав відхід своїх підлеглих та стримував атаки ворога майже 30 хвилин, свідомо жертвуючи власним життям. Близько 9:00 офіцер отримав смертельне поранення від прямого влучання мінометного снаряду у ротний опорний пункт.