Ігор був цивільною людиною. Російські військові захопили його 20 березня 2022 року: забрали з дому в котеджному містечку села Блиставиця на Київщині. Потім через Білорусь вивезли до Росії.
«Брат два роки перебував у російському полоні. Ми не знаємо, чому його забрали, навіщо утримували майже два роки і як він загинув там. Тіло повернули в Україну під іншими установчими даними у квітні 2024-го. Його по деяких фото опізнав син, згодом було підтвердження ДНК-експертизи», – розповіла сестра Людмила.
Поховали чоловіка на Берковецькому кладовищі в Києві поряд із прадідом та бабусею у вересні 2024 року.
Ігор Походзіло – з династії педагогів. Народився у місті Фастів на Київщині. Школу закінчив із золотою медаллю. Вступив до Київського педагогічного університету імені М. Драгоманова. Навчався на фізико-математичному факультеті. Працював учителем у школі та на кафедрі методики викладання фізики педінституту.
Згодом змінив фах – пішов служити в СБУ. Мав звання полковника, працював на керівних посадах у центральному апараті. На пенсії продовжив службу в інших державних структурах. Зокрема, обіймав керівні посади у Державній митній службі. Останнім місцем роботи було головне управління пенсійного фонду в Київській області.
«Брат завжди мав активну громадянську позицію. Був лідером, патріотом України, мав гарні організаторські здібності. Був інтелектуальною і небайдужою людиною. Дуже боляче, що його більше немає», – сказала сестра.
В останні роки разом із дружиною Галиною Ігор розвивав розплідник чорних тер’єрів BLYSTAVYTSA BLACK. Подружжя віддавало багато сил та любові цій справі. Собаки з розплідника здобували титули інтерчемпіонів у різних країнах, неодноразово ставали призерами виставок в Україні.
«32 роки разом… Ще два роки ми чекали на повернення. Важко усвідомити, важко навчитись жити без опори, без його підтримки і життєвих порад. Ми разом долали труднощі, мріяли й раділи нашим маленьким перемогам. Безмежно сумую», – поділилася Галина.
Із теплом та вдячністю про Ігоря відгукуються однокласники. Валентина Коновалова розповіла, що він ніколи не залишав людей сам на сам із бідою. У 2014-му допоміг придбати каску та бронежилет для її сина, якого мобілізували. Також придбав рідкісні ліки для тяжко хворої дружини однокласника.
«Ігор був особливою людиною. Пунктуальний, відповідальний, надійний, він завжди залишався другом, на якого можна покластися. Якщо хтось потребував допомоги – був першим, хто відгукувався», – додав однокласник Юрій Коновалов.
В Ігоря Походзіла залишилися мама, дружина, син із невісткою, двоє онуків, сестра і племінник.
