Максим народився у Краматорську. Закінчив школу №6, а згодом навчався в машинобудівній академії за спеціальністю «фінанси та кредит». Із 2-го курсу працював. У вільний час обожнював виїздити на природу, рибалити, займатися спортом. Згодом цю любов прищеплював синові.
Максим працював в обмінному пункті, потім обіймав посаду начальника цивільного сектору аеропорту Краматорська. Останнім часом був завідувачем сектору з питань охорони праці виконавчого комітету Краматорської міськради. Займався гуманітарною допомогою для дітей полеглих захисників.
«Син був надією для нас, батьків. Його любили та поважали друзі і колеги. Відгукувалися лише добрими словами – відповідальний, надійний, грамотний. Я просив Максима, можливо, варто поїхати з міста, а він мені на це сказав: «А ти б покинув пораненого на полі бою? (Я був військовим медиком). То як я можу покинути місто?». Він дуже любив Краматорськ, свою роботу та колектив», – сказав батько Петро Павлович.
«Ми знали його як щиру, доброзичливу та небайдужу людину, що завжди готова прийти на допомогу, підтримати інших. До своїх обов’язків Максим ставився уважно й з великою самовідданістю. Спокійний, врівноважений, сповнений позитиву, він умів підтримати добрим словом і щирою усмішкою», – зазначили колеги.
У Максима Лавроненка залишилися батьки, дружина, син, сестра та племінники.