Ольга народилася в Ковелі на Волині. З дитинства любила читати, багато над собою працювала. Була головою учнівської молоді школи, старостою класу. Здобула фах маркетологині у Львівській комерційній академії, яку закінчила червоним дипломом.
Зі шкільних років мріяла про Київ. І незабаром після здобуття диплому переїхала туди. Протягом 10 років працювала в одній із іноземних компаній, очолювала відділ маркетингу. Останніми роками була на такій посаді в ЖК Greenville.
10 травня 2026 року на День матері Ольга завезла маму в санаторій на Львівщині й повернулася до Києва. 13 травня після роботи зателефонувала до мами запитати про справи.
«А під ранок я прокинулася – і за телефон, бо завжди, коли донька була в Києві, я ночами перевіряла, чи б'ють по ньому. Побачила, що в Дарницькому районі полетів цілий під'їзд. Будинок я тоді Олі не впізнала. Потім з Польщі зателефонував онук. Сказав, що це її під'їзд», – розповіла мати Надія.
До вечора жінка чекала на дзвінок від друга Ольги. Він зателефонував вранці наступного дня, сказав, що її знайшли загиблою. Ольгу рятувальники виявили останньою із загиблих мешканців будинку. Під час обстрілу вона ховалася у ванній.
«Донька завжди була в колі друзів, організовувала вечори, поїздки. В кар'єрі досягла всього, про що мріяла. Мала багато планів. Хотіла подорожувати. Мріяла красиво відзначити в цьому році спершу мої 70 років, потім – наше з чоловіком золоте весілля. Вона була нам великою опорою. Останнім часом часто до нас приїжджала, ніби відчувала, що щось має статися. Я так хотіла, щоб вона повернулася додому, адже ми з батьком вже у віці… Оля дуже любила свого племінника Максима. Опікувалася ним, дала освіту, бо його батьки були розлучені. Любила ходити до церкви, обходила в Києві всі монастирі. Казала, що молиться за нас, за брата, за племінника», – розповіла мама.
Першим про загибель Ольги дізнався її найближчий друг та колега Микола. Її він знав останні п'ять років.
«Вона була мені, як сестра, – згадав Микола. – Оля була завжди весела і життєрадісна. До всіх проблем ставилася, як до випробування, яке має її зміцнити. Багато працювала, щоб допомагати батькам, племіннику і дозволити собі гарну машину, бо дуже їх любила».
В Ольги Карпук залишилися батьки, брат і племінник.
