Тарас народився в селищі Володимирець Рівненської області. Здобув вищу юридичну освіту, закінчивши з відзнакою Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю «Правознавство». Жив у Харкові. Велику частину життя пропрацював в органах внутрішніх справ ГУМВСУ в Харківській області. Мав не одну подяку за службу. Останнє місце роботи – Державне бюро розслідувань, був слідчим, мав звання майора. На дозвіллі вишивав рушники.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав 127-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку був стрільцем, а після навчання став стрільцем-зенітником ПТРК.
За службу боєць був нагороджений почесною відзнакою 127 окремої бригади ТРО ІІІ ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».
«Тарас – найсміливіший і найщедріший чоловік у світі, найдобріший і найкращий тато, вірний друг і товариш, справедливий і чесний майор ДБР. Дуже щирий і життєрадісний», – таким описала загиблого його дружина.
Поховали військового на Алеї Слави цвинтаря №18 у Харкові.
У Тараса залишились дружина Євгенія, сини Ярослав та Назар, інші рідні, друзі та побратими.
