Віктор Бриткару народився 15 липня 1993 року в селищі Любашівка Одеської області. Закінчив школу-ліцей. З дитинства цікавився військовою справою. На дозвіллі любив рибалити та майструвати.
Більшу частину життя Віктор присвятив захисту України. Військовий шлях розпочав у 2012 році зі строкової служби. Потім брав участь в АТО, а згодом служив за контрактом у Державній прикордонній службі України.
Повномасштабне вторгнення зустрів досвідченим воїном. Служив у Головному відділі безпілотних авіаційних систем «Фенікс» у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Псевдо Монах отримав ще до початку російсько-української війни через бороду, як у монаха. Збрив її, коли воював у зоні АТО, й відростив знову, коли почалася повномасштабна війна.
«Він був найкращим у світі братом: турботливим, завжди оберігав і підтримував. Це була така братська любов, про яку він не говорив, але вона відчувалася в кожному вчинку. Був люблячим сином, вірним другом, найкращим чоловіком і надійним побратимом. Без нього життя стало сірим, його до болю бракує», – написала сестра Анастасія.
31-річний штаб-сержант Віктор Бриткару поліг 9 липня 2025 року біля села Довга Балка Донецької області внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
За віддану службу воїна нагородили почесною відзнакою «Учасник бойових дій», медалями «Захисник України», «За військову службу Україні» та «За оборону Торецької громади», а також почесним званням «Захисник України – Герой Любашівської громади».
Поховали захисника в селі Вишневе на Одещині.
У нього залишилися батько Йосип, мати Марія, дружина Анна та сестра Анастасія.
