Солдат Олександр Бухаров народився 11 листопада 1984 року в селі Якушинці Вінницької області. Ріс у багатодітній родині, де мама самотужки виховувала чотирьох дітей. Власноруч облаштував оселю для своєї сім'ї.
У березні 2022 року став на захист країни. Служив у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди. Обіймав посаду водія-прожекториста прожекторного відділення системи електротехнічного забезпечення роти зв’язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення.
У складі Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ Олександра відрядили до 35-ї окремої бригади морської піхоти. Двічі він утримував позиції на Козацьких островах поблизу Кринок Херсонської області. Перший вихід тривав 26 днів, другий – 33. Згодом його підрозділ перевели на Донецький напрямок.
Олександр поліг 18 листопада 2024 року у селі Воздвиженка на Донеччині. Коли він востаннє зв'язався з побратимами, повідомив, що його атакує скидами ворожий дрон. Оборонцю було 40 років.
Тривалий час захисника вважали зниклим безвісти. Лише у лютому 2025 року його тіло вдалося повернути рідним після чергового обміну.
Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Поховали воїна в рідному селі Якушинці.
У нього залишилися мама, дружина, двоє синів та рідні.