Валентин народився 15 травня 2000 року в селі Мокіївці на Хмельниччині. Жив у місті Шепетівка. Закінчив місцевий професійний ліцей, де опанував спеціальність електрогазозварника.
«Чоловік любив ремонтувати автомобілі – постійно щось крутив і майстрував. Але найбільше захоплювався тракторами. Дай йому кермо і можливість кудись поїхати – і він уже щасливий», – згадала дружина Наталя.
Валентин працював на буртоукладальних машинах на Шепетівському цукровому заводі, потім – за кордоном, але повернувся додому. У 2020 році підписав контракт зі Збройними Силами України та служив у військовій частині А 2007.
Під час повномасштабної війни долучився до 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Згодом був оператором безпілотних літальних апаратів у мотопіхотному батальйоні 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
«Мій чоловік був доброю та світлою людиною. Він ніколи не відмовляв у допомозі, знаходив час і сили для кожного. Часто жартував, залишався оптимістом та усміхався навіть у найскладніші моменти. Він завжди повторював: «Треба жити одним днем, робити те, що ти хочеш, і не відкладати на потім, бо завтра може й не настати». Світла пам’ять про нього житиме вічно – у моєму серці та у спогадах усіх, хто його любив», – сказала дружина.
Валентина Чапалюка нагородили медаллю «Хрест 60 окремої механізованої бригади».
Поховали захисника в Шепетівці.
У нього залишилися мама Зоя, дружина Наталя, син Денис, сестри Юля та Злата.
