Артем народився в селі Чапаєвка, зараз – Воскресенка, Запорізької області. Після закінчення школи здобув спеціальність електрика у Пологівському професійному ліцеї. Працював у агрофірмі «Батьківщина» в рідному селі. У 2018 році вирішив змінити професію, вступив до Мелітопольського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув спеціальність: «оглядач-ремонтник вагонів». Саме в цій професії він себе і знайшов, працюючи на Придніпровській залізниці у структурному підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве». Він любив просто жити, проводити час з рідним, особливо з сином.
Після початку повномасштабного вторгнення захисник не міг стояти осторонь і доєднався до 79-ої окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаду оператора 2-го відділення взводу протитанкових керованих ракетних комплексів роти вогневої підтримки 3-го десантно-штурмового батальйону.
За свою службу захисник отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
«Дуже важко, прийняти те, що чоловіка немає. Він був найкращим... Це людина з великої букви, найкращий тато, чоловік, з яким нічого не страшно. Артем був гарним другом і товаришем, ніколи нікого не залишав у біді, всім допомагав. У нього завжди була посмішка на обличчі, він був, як сонечко, яке завжди освітлювало всіх! Синочок дуже сумує за татом, вони завжди проводили час разом. Артем назавжди залишиться в наших серцях і думках. Знаю, що навіть з небе чоловік завжди поряд і допомагає нам. Ти – наш янгол-охоронець, наш Герой, якого нам дуже не вистачає. Ми тебе любимо!!!», – розповіла дружина Наталія.
Поховали захисника в місті Запоріжжі на Кушугумському кладовищі.
В Артема залишились дружина, син, тато, брати, сестри та інші рідні. Мама захисника померла через місяць після загибелі сина.
