Владиславові було 38 років. Він родом із села Поділ, що на Чернігівщині. Здобув вищу освіту за напрямом геодезії та землевпорядкування в Національному університеті водного господарства та природокористування у Рівному. 12 років життя присвятив роботі в цивільній авіації України. Був провідним інженером аеронавігаційної інформації на державному підприємстві «Украерорух». Мешкав з дружиною та сином у Борисполі на Київщині.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист рідної землі. Обіймав посаду бойового медика першого взводу другої зведеної роти 137-го батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони. Разом із побратимами відбивав атаки ворога на Харківському та Донецькому напрямках. Нагороджений медалями «За оборону Батьківщини» та «Захистимо свій дім, захистимо Україну».
«У пам‘яті друзів, рідних та всіх, хто знав Владислава, він назавжди залишиться світлим образом люблячого сина, брата, чоловіка й батька, хорошого солдата, доброї, щирої, надзвичайно відважної людини! Скількох синів він повернув живими своїм матерям, але своє життя, своє серце віддав за Україну. Україна була для нього понад усе!», – сказала Світлана Желіба, рідна сестра загиблого.
Поховали захисника в селі Поділ Прилуцького району.
У Владислава залишилися син, дружина, мати, батько та дві рідні сестри.
