Олександр Чистов народився 22 червня 1995 року в місті Гуляйполе Запорізької області. Навчався у школі № 1. Захоплювався футболом і баскетболом. Опанував професію електромонтера. З дитинства мріяв стати військовим.
«Сашко був дуже добрим. Ніколи не проходив повз, якщо комусь була потрібна допомога. Він дуже любив активний відпочинок і спорт, завжди знаходив спосіб бути там, де рух, люди і відбувається щось цікаве», – розповіла дружина Анастасія.
Коли почалася АТО, він добровільно звернувся до військкомату. Після медкомісії його направили до навчального центру під Києвом. Згодом вступив до Фахового коледжу морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», де навчався за спеціальністю «Інструктор з рятувально-пошукових робіт».
«Ми вперше зустрілися у його знайомого на дні народження. Ця зустріч тривала кілька секунд, але мене підкорила його усмішка – Сашко був милий. Потім розповідав, що я йому дуже сподобалася. А вже через півтора року я їхала за ним у Маріуполь. Там ми жили до початку повномасштабної війни», – поділилася Анастасія.
Після навчання Олександр уклав п’ятирічний контракт і служив на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» – флагмані ВМС України. Згодом його перевели на рятувально-пошукове судно «Донбас», яке базувалося в Маріуполі.
«Незважаючи на те, що моряки мали можливість залишити Маріуполь, мій чоловік спочатку вивіз із міста мене з дітьми, а потім повернувся до побратимів. Молодший син пам’ятає батька лише за фотографіями та відео», – розповіла дружина.
26-річний Олександр Чистов поліг 14 березня 2022 року в Маріупольському торговельному порту. Під час авіаційного обстрілу він намагався врятувати пораненого побратима, який нині перебуває в полоні.
Понад рік родина чекала на підтвердження його загибелі. Після чергового обміну тілами за результатами ДНК-експертизи встановили особу Олександра. Оборонця поховали 15 липня 2023 року на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Світлину Олександра розмістили на Алеї слави у Запоріжжі.
У нього залишилися дружина Анастасія, мати Людмила, сини Іван і Гліб.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
