Василь народився 16 серпня 1972 року в селі Кобиляки Черкаської області. Після школи здобув освіту столяра. У цивільному житті працював у господарстві двоюрідного брата на Черкащині: вирощували малину, полуницю. Він любив порядок і знав ціну праці.
Під час повномасштабного вторгнення, в січні 2023 року, Василя мобілізували до лав Збройних cил України. Служив у 32-й окремій механізованій Сталевій бригаді. Обіймав посаду майстра-номера обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону.
Василь завідував складом розрахунку. На позиції, де часто панує хаос і лежить понад сотня снарядів «різнобою», у нього завжди був ідеальний порядок. Працював на САУ «Гвоздика». Пройшов оборону Куп’янська, Сумщини, Торецька. На його рахунку – відбиті штурми, знищені техніка та багато живої сили противника.
«Людина організована, грамотна, відповідальна. Хоч за віком йому було важко бігати і тягати залізо, він усьому навчився. Ми його називали «Вася Мандарин». Якщо в найближчій крамниці з'являлися мандарини, він скуповував їх кілограмами і ласував. Це була його пристрасть», – розповів командир гармати, старший сержант Євген.
Але найбільшою його любов'ю була родина. У кожну відпустку він рвався першим, бо всі бачили, як сильно він сумує за донькою Наталею та онуком.
«Малому зараз три роки. Він пам'ятає, як дідусь приходив гратися, як приносив іграшки. Він досі питає: «Де мій дід Вася?» – розповіла донька Наталя.
Поховали Василя Довганя в селі Чижівка на Черкащині.
У нього залишилися донька й онук.
