Костянтин народився 2 січня 1975 року в Харкові. Навчався в рідному місті: у медичному технікумі опанував фах спеціаліста з медичного обладнання, а в училищі торгівлі і зв’язку здобув спеціальність зв’язківця. Працював у компанії «Гранд Фасад». Займався проєктуванням, підбором фурнітури та монтажем металопластикових вікон. Мав золоті руки. Вмів полагодити майже все. Часто допомагав з цим друзям і знайомим.
Під час повномасштабної війни Костянтин долучився до лав Збройних Сил України. Служив у роті вогневої підтримки кулеметного взводу 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Псевдо Смєлий йому дали побратими – за те, що ніколи не боявся і не відмовлявся від бойових завдань, навіть коли було складно через вік і стан здоров’я.
«У житті батько був веселий, щі зі школи мав багато друзів, з якими підтримував спілкування до кінця, ні з ким не сварився і завжди допомагав усім, чим міг. Дуже любив котів і мав свого, як він казав, найліпшого пухнастого друга. Ми ніколи ні від кого не чули поганих слів про нього. Багато людей дуже сумують за ним. Ми не можемо повірити, що його немає з нами, дуже хочеться ще раз поговорити з ним просто ні про що. Зі скорботою всі близькі пам'ятають його, для нас він залишиться Героєм назавжди», – написала донька Анна.
Костянтина Дрокіна нагородили медалями «Захиснику Вітчизни» та «Учасника бойових дій».
Поховали захисника 2 січня 2026 року на Алеї Слави у Харкові.
У нього залишилися мати, дружина і донька.
