Дмитро народився і жив у місті Дніпро. Закінчив вище професійне училище №17 та здобув фах зварювальника. Працював на різних підприємствах та посадах. Захоплювався комп'ютерними іграми та відеоіграми.
З початком повномасштабної війни чоловік кілька разів намагався потрапити до війська, але через проблеми зі здоров’ям мобілізація затягнулась. Та врешті, у листопаді 2022-го, він став бійцем Національної гвардії України. Спочатку служив у в/ч 3101, а потім воював у лавах 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій».
«Він був сміливою, світлою, товариською людиною, мав багато друзів, був люблячим, турботливим чоловіком, сином. Побратими відгукуються про нього як надійного та вірного, оптимістичного та досвідченого товариша. Світла пам'ять та шана моєму коханому Герою», – написала дружина загиблого.
Поховали нацгвардійця на Алеї Слави Краснопільського кладовища рідного міста.
У Дмитра залишились батьки Ніна Павлівна та Анатолій Миколайович, дружина Наталя.
