Молодший сержант Олег Душний на псевдо Дух народився 28 жовтня 1995 року в місті Белз на Львівщині. Закінчив місцеву школу, а згодом – Угнівський аграрно-будівельний ліцей, де опанував фах зварювальника. Працював за спеціальністю. Захоплювався спортом і не уявляв життя без тренувань.
Коли в 2014 році почалася російсько-українська війна, Олег добровільно пішов на фронт. Обіймав посади стрільця, помічника гранатометника та механіка-водія. Воював у Донецькій та Луганській областях. Брав участь у боях за Дебальцеве та Слов'янськ.
Під час повномасштабного вторгнення боронив Батьківщину у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Спочатку був штурмовиком, а згодом став командиром розвідувальної групи.
«Олег був надзвичайно щирою, доброю, веселою, цілеспрямованою та справедливою людиною. Був для мене прикладом справжнього чоловіка – таким, яким він і має бути. Ніколи не боявся труднощів, жив по совісті. Служба була його свідомим вибором. Він завжди казав: «Якщо всі будуть ховатися по хатах, від України нічого не залишиться», – написала сестра Ольга Гевич.
Олег Душний поліг 11 квітня 2025 року поблизу хутора Олешня Курської області РФ. Під час бойового завдання воїн залишився сам на позиції та ліквідував п'ятьох окупантів, але зазнав смертельного поранення внаслідок скиду з ворожого безпілотника. Захисникові назавжди 29 років.
Оборонець мав статус учасника бойових дій. Він став повним кавалером ордена «За мужність», також його відзначили нагрудним знаком «Золотий хрест».
Поховали воїна в рідному місті Белз.
У нього залишилися батьки, дружина, сестра, двоє братів, племінники та похресники.
