Станіславові було 23. Він народився в місті Жмеринка, що на Вінниччині. Навчався у тамтешній загальноосвітній школі № 6, а після її закінчення – вступив до місцевого професійно-технічного училища. Згодом, 2018 році, розпочав роботу монтера колії на залізничному підприємстві, паралельно навчаючись у Вінницькому транспортному коледжі заочно. У вільний час любив грати волейбол та плавати.
Із 2019 по 2022 роки хлопець проходив службу за контрактом у лавах Окремого загону спеціального призначення «Азов» у Маріуполі. Після закінчення служби повернувся в рідне місто та поновився на роботі, згодом отримав підвищення до бригадира.
Будучи резервістом, під час повномасштабного вторгнення знову захищав Україну. Разом із побратимами брав участь в обороні Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).
«Син пішов на війну ще у 18 років. Для нас він – Герой», – написала мама Ольга.
Поховали захисника в рідному місті, на Алеї слави центрального кладовища.
Вдома на Станіслава чекали мати та сестра.
На фасаді Жмеринського вищого професійного училища відкрили меморіальну дошку на честь воїна.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь
