Захисник Максим Хандусенко, псевдо Псіх, народився 10 жовтня 1984 року в місті Знам'янка на Кіровоградщині. Після закінчення місцевої школи № 3 навчався в Знам’янському професійно-технічному училищі № 3. Вищу освіту за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» здобув у Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування (на 2026 рік – Центральноукраїнський національний технічний університет).
Працював зварювальником у Знам’янському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні № 3 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці. На дозвіллі разом із дружиною вирощував квіти. Багато часу приділяв дітям. Любив прогулянки та пікніки. Обожнював готувати й прикрашати страви. Жив у Кропивницькому.
З початку повномасштабного вторгнення Максим став на захист України. Служив стрільцем-санітаром 1-ї роти 37-го батальйону 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.
Свій останній бій Максим прийняв 2 листопада 2022 року в селі Авдіївське (раніше – Первомайське) Покровського району Донеччини. Він зазнав смертельної мінно-вибухової травми внаслідок артилерійського обстрілу.
«З 2014 року ми їздили разом із чоловіком на евакуацію загиблих. І я завжди говорила: «Мій коханий – псіх. Так він і залишився Псіхом. Запальний був, але дуже добрий», – написала дружина Олена.
Посмертно захисника нагородили нагрудним знаком «Хрест Героя».
Поховали Максима Хандусенка в Кропивницькому на Далекосхідному кладовищі.
У нього залишилися дружина, доньки-близнючки та син, якого він виховував з 11 років.
У пам'ять про чоловіка Олена написала вірш:
«Впала тиша на поріг, де ти колись стояв,
Лишився біль, що серце навіки обійняв.
Тебе чекають очі, та не відкриються двері,
Лише спогади живуть у кожній тихій вечері.
Ти назавжди у серці, хоч не поруч уже,
Любов не помирає – вона в душі живе».
