Сергій Гавура народився 14 лютого 1979 року в селищі Тагтабазар у Туркменістані. У 1992-му разом із родиною переїхав до села Демидівка на Полтавщині. Закінчив 9 класів місцевої школи, а 10-й та 11-й – у полтавському ліцеї. Згодом вступив до Полтавського державного аграрного університету, де здобував фах інженера-механіка.
«Мій син був дуже добрим, життєрадісним, веселим, навчався на відмінно, проблем із ним не було», – розповіла мати Наталія.
У 2001-2002 роках Сергій проходив строкову службу у Василькові на Київщині. Опісля працював на Кременчуцькому м’ясокомбінаті. Згодом влаштувався інженером-механіком на Глобинський свинокомплекс у селі Обознівка. Останнім місцем роботи у цивільному житті став Кременчуцький нафтопереробний завод, де Сергій був інженером.
У 2019 році чоловік підписав контракт зі 107-ю реактивною артилерійською Кременчуцькою бригадою. Брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині. Згодом його перевели до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Там він обіймав посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення.
З початком повномасштабної війни Сергія разом із побратимами направили до Маріуполя. Вони тримали оборону на металургійному комбінаті імені Ілліча.
«Останнє повідомлення отримали 7 квітня 2022 року: «Мамо, за мене не хвилюйся, все буде добре». Телефонувала, але зв’язку вже не було», – розповіла Наталія.
Спочатку Сергія вважали безвісти зниклим. Згодом з’явилася інформація, що він перебуває у російському полоні. Напередодні 2023 року в результаті обміну тіло морпіха повернули в Україну. Ідентифікували за експертизою ДНК.
Сергій Гавура поліг 12 квітня 2022 року в Маріуполі на Донеччині під час вогневого зіткнення з ворогом. Йому назавжди 43 роки.
Попрощалися із захисником 3 січня 2023 року. Його поховали на кладовищі в селі Демидівка. На честь воїна там перейменували вулицю Перемоги.
Посмертно воїна нагородили відзнакою «За оборону України».
У нього залишилися мати, діти та племінниця.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
