Віктор Хетчиков народився 14 березня 1999 року в Маріуполі на Донеччині. До восьмого класу навчався у школі № 48, а потім захопився греко-римською боротьбою і перевівся до школи № 10 зі спортивним нахилом. Після 9 класу вступив до Маріупольського центру професійно-технічної освіти.
«Найтепліший спогад – коли він у 15 років заробляв гроші й на першу зарплату, що якраз випала на народження племінниці, першим приїхав до пологового будинку і привіз величезну пачку підгузок. Мав збірку Василя Стуса «Палімпсести», що було дуже незвичайно для мене, оскільки читав найчастіше нонфікшн. Також поклав початок моїй домашній бібліотеці після того, як я виїхала з Маріуполя. Часто її поповнював. Дуже любив свою племінницю і вчив мене виховувати Марію. Пізнього вечора міг зібратись і піти до МакДональдза, бо дуже полюбляв їхнє меню», – розповідає сестра Наталя.
Працював машиністом крана на заводі «Азовсталь». Дочекався 18-річчя і поїхав добровольцем вступати до лав «Правого сектору». У бою дістав осколкове поранення, проходив тривале відновлення. 31 березня 2019 року він поїхав до Тернополя, щоб вступити до лав 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.
За життя Віктор отримав подяку за сумлінну службу від командира 5-ї артилерійської батареї 44-ї окремої артилерійської бригади. Нагороджений нагрудним знаком «За відвагу», відзнаками «Захисники Сходу» та «Захиснику України», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».
Із початком повномасштабного вторгнення Віктор писав рапорт про переведення для участі у деблокаді Маріуполя. Йому відмовили. У квітні 2023 року вступив до «Азову». Обіймав посаду командира відділення – розвідника 1-го відділення оптичної розвідки взводу артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи. Хетшот стояв біля витоків групи «Контакт12», передавав молодим бойовий досвід, постійно вдосконалювався сам.
«Його ніхто ніколи не бачив сумним чи наляканим. Один з найдосвідченіших воїнів, чиєї рішучості завжди вистачало на всіх, але душа компанії, дуже драйвова і проста людина. І побратим, якого не замінити. Залишив у підрозділі частку себе, свого духу. І завжди був для всіх поряд – братом, опорою, підтримкою, надією. Хетшот – це назавжди легенда нашого підрозділу і душа нашої двіжухи. Будемо сильними, будемо мститися, будемо пам'ятати. А коли буде важко, згадаємо твоє «...війна, брат», посміхнемося і боротимемось далі», – написали на сторінці «Контакт12».
Побратим Таклбері запам’ятав його дуже життєрадісним та дуже розумним: «Його постійні жарти підбадьорювали все оточення. Я завжди чекав наші зустрічі, бо вони завжди проходили весело та яскраво».
«Вітя був дуже веселий, але водночас строгий і правильний сержант. Він міг як покуражитись із тобою, так і виправити твою неправильну поведінку. Дуже любив наш підрозділ, ми для нього були другою сім'єю, – розповів побратим Гап. – Неймовірно мужній і серйозно ставився до бойової роботи. Він заохочував усіх холоститись, тренуватись. До лекцій заохочував у вільний час, оскільки хотів витрачати час з користю і завжди розумів, до чого ми маємо готуватись».
«Багато хто знає Віктора як веселого чоловіка, але видно було, що всередині він дуже відповідальний та зібраний воїн. І максимально надійний. Під усмішкою сховані роки бойового досвіду та сталевий характер йти до кінця, – таким Хетшота запам’ятав побратим Пчела. – Був дуже розумний, хоча видно було, що любив прикидатися добродушним або несерйозним, щоб його менше чіпали. Він не вислужувався, не намагався бути кимось іншим, щоб усім сподобатися. Він був справжній, він був вільний. Як шукач пригод з романів, який відчував життя будь-де і посміхався долі в обличчя. Хоча в душі це був дорослий, мужній чоловік, який готовий стати на захист слабших».
Посмертно воїна відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест».
Хетшот похований у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Ще за життя Віктор заповідав, що в разі загибелі хотів би бути похованим саме у Вінниці, біля свого друга Назарія Гринцевича. І його заповіт виконали: Хетшот назавжди поруч із Грєнкою.
У нього залишилися старша сестра Наталя та племінниця Марія.
