Віталій народився в селі Абрамівка Полтавської області. З дитинства мріяв стати військовим, тому після закінчення школи вступив до військового ВНЗ. Навчався у столичному Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
З початку повномасштабного вторгнення молодий офіцер боронив Харківський напрямок. Потім перевівся до Національної гвардії України. Служив у ОЗСП «Азов», який згодом став 12-ою бригадою спеціального призначення «Азов». Під час служби отримав звання капітана і став командиром взводу.
«Хоробрішої людини не зустрічала. Поклав своє молоде життя за майбутнє України. Завжди намагався зберегти особовий склад і в нього це виходило. Підлеглі називали його великою людиною. Рідним ніколи не розповідав про ситуацію на фронті, і завжди говорив, що все добре. Навіки в памʼяті, навіки в серці», – розповіла наречена загиблого Аліна.
Поховали офіцера у рідному селі.
У Віталія залишились батьки, сестра, наречена, рідні, друзі та побратими.
