Кирило Гетун народився 16 серпня 2004 року в Бахмуті на Донеччині. Навчався в місцевій школі № 10, а в п'ятому класі перейшов до гімназії «Сузір'я». До 13 років захоплювався конструюванням із LEGO: за власною уявою складав машини, танки, літаки та гвинтокрили. Пізніше зацікавився комп'ютерними іграми й шахами. Любив їздити рідним містом на велосипеді.
Навчався в Фінансово-правовому фаховому коледжі Донецького університету економіки та права. Закінчив його вже в евакуації, переїхавши до Києва. Потім вступив до Київського столичного університету імені Бориса Грінченка на спеціальність «Кібернетика». Паралельно працював у компанії «Нова пошта»: спочатку оператором, а потім – кур'єром.
Наприкінці першого курсу Кирило вирішив залишити навчання й роботу та стати на захист країни. 13 листопада 2024 року обійняв посаду водія у протитанковому батальйоні 3-ї окремої штурмової бригади. Воював на Харківському напрямку. В січні 2025 року зазнав поранення. Після лікування отримав відпустку. Востаннє бачився з мамою 8 березня.
«Попри мою заборону йти на війну, попри бронювання на роботі та навчання в університеті, попри свій юний вік, син проявив мужність і бажання бути серед сильних духом воїнів у складі 3-ї штурмової. Він змалку рівнявся на свого дідуся Олександра, загартовував тіло й дух. Звістка про загибель діда в рідному місті від рук «вагнерів» у 2023 році не давала йому спокою. Він хотів зробити свій внесок у звільнення рідної землі. Він мріяв прийти на могилу, щоб вшанувати пам'ять діда, й відчути подих рідної землі. Син ніколи не скаржився, як би погано йому не було. Завжди казав: «Все нормально, мамо. Чого ви хвилюєтеся?», – написала мама Наталя.
За час служби воїн здобув статус учасника бойових дій. Мав псевдо Бахмут.
18 липня 2025 року біля села Ізюмське на Харківщині під час виконання бойового завдання на лінії зіткнення він дістав поранення. Його евакуйовували за допомогою роботизованої платформи, однак дорогою її атакував ворожий FPV-дрон. Солдат Кирило Гетун поліг. Захисникові назавжди 20 років.
Тіло воїна кремували. Його мама зберігає прах в Одесі.
У захисника залишилися батьки, бабуся й дядько.
