Андрій народився 10 грудня 1991 року в місті Охтирка Сумської області. У 2011 році закінчив місцевий коледж Сумського національного аграрного університету за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва», здобувши кваліфікацію техніка-механіка. Любив бути за кермом.
Був далекобійником. Певний час працював на СТО і допомагав військовим – мав подяку від за свій внесок у підтримку захисників України. Останнім часом був водієм-експедитором. Згодом Андрій став до лав 23-ї окремої механізованої бригади.
«Коли Андрій почав служити, йому дали псевдо Хомʼяк, – розповіла сестра Ксенія. – Мене теж з підліткового віку так називали. У нас обох пухленькі щічки, тож було неочікувано, але приємно дізнатися, що тепер у нас із ним одне спільне прізвисько.
Коли я дізналася, що Андрій зник безвісти, моє життя розділилося на «до» і «після». Ми робили все можливе і неможливе, що сталося і де він. До останнього вірили, що у полоні. Але, на жаль, Андрій повернувся «на щиті». Ми зробимо все, щоб його пам’ятали. Він був не просто братом – він виховував мене, був моєю опорою, нянькою, радником і наставником. Так, іноді сварив, але завжди з любов’ю. Я безмежно вдячна йому. Андрій був чудовим батьком. Його донечки – це два його крила, заради яких він пішов боронити Україну».
Поховали воїна у рідному місті на Успенському кладовищі поруч із батьком. Під час останньої відпустки він просив, щоб, якщо щось трапиться, його поховали саме там.
У Андрія залишилися мама, дружина, дві доньки та дві молодші сестри.
