Богдан народився в селі Ризине Черкаської області. Закінчив 9 класів сільської школи та вступив до Уманського агротехнічного коледжу, де опанував фах інженера-механіка. Під час навчання працював у хімчистці, де відзначився як хороший і добросовісний працівник. Дуже любив співати, танцювати, гуляти. Цікавився автомобілями та військовою справою.
У 2019 році хлопець був призваний на строкову службу до НГУ. Потрапив у Запоріжжя, хоча завжди мріяв повернутися в Умань. Через пів року підписав контракт на 3 роки із 15-ою бригадою оперативного призначення НГУ. На момент повномасштабної війни Богдан обіймав посаду старшого механіка-водія. Разом із побратимами він захищав рідну країну від окупантів. Під час служби неодноразово отримував подяки за сумлінне виконання службових обов'язків, стійкість та мужність.
«Богдан – це моя душа, мій Всесвіт, мій найяскравіший промінчик, який наповнював усе сенсом, коханням і спокоєм. Ми сперечались, хто кого більше кохає, але ми обоє кохали надто сильно. Я все ще не вірю, що у мене забрали моє життя, і чекатиму його цілу вічність. Він навчив мене любити життя, але тепер жити без нього не вмію. Бодя – це душа компанії, це музика, пісня, танці та комфорт. Людина, яка ніколи не покине, завжди прийде на допомогу і зробить все, що від нього залежить, завжди надихне та втішить. Людина-затишок, людина-спокій. Він любив це життя. Він – найкращий. Безмежно кохаю», – поділилися наречена загиблого Аліна Шандра.
Поховали молодого воїна у рідному селі.
Вдома на Богдана чекали мама Віта, сестра Діана, наречена, любляча родина та багато друзів.
