Олексій народився 24 листопада 1996 року в Дніпрі. З дитинства займався бальними танцями, плаванням і греблею на байдарці. Часто вигравав турніри, подорожував.
«Брат завжди був активним і не мав часу на сум чи нудьгу. Всі навколо казали Льоші в дитинстві, що він обовʼязково буде лікарем, бо часто ходив зі шнурком на шиї, уявляючи, що це фонендоскоп. І згодом він зрозумів, що його покликання – це медицина», – сказала молодша сестра Катерина.
Олексій навчався у Дніпровському державному медичному коледжі та університеті. Лише у 2025 році закінчив інтернатуру та отримав сертифікат лікаря-кардіолога. Працював на швидкій допомозі, а потім у реанімації лікарні імені Мечнікова, де рятував життя цивільним, а згодом і військовим. Також працював у БФ «Moas Ukraine» – допомагав важкопораненим бійцям.
«Олексій горів своєї справою та хотів всім допомагати», – написала дружина Разміла.
«На військовій підготовці за короткий термін теж показав свою професійність. Під час шикування комусь з хлопців стало погано, його відвели та почали ставити катетер, але не могли потрапити у вену. Льоша зробив це з першого разу і привів хлопця до тями», – згадала сестра.
Олексія Гончара поховали в рідному місті.
«Льоша завжди пишався своїми близькими, любив їх та підтримував у будь-яких починаннях, був класним другом, про якого всі розкажуть тільки хороше. Він вмів жити це життя, любив мед, каву та котів, а коти його, та завжди усміхався», – додала сестра.
Вдома на нього чекали дружина, батьки та молодша сестра.