Олександр брав участь у Революції гідності, отримав там поранення. У цивільному житті працював в ІТ-галузі, займався спортом, багато подорожував. Жив у Києві.
Коли росіяни напали на Україну, чоловік одразу взяв у руки зброю та вступив до лав Територіальної оборони столиці.
«26 лютого син мав летіти в Америку по роботі, але скасував поїздку і пішов захищати Київ, хоча ніколи не служив у війську. А коли окупантів відігнали від Києва, Олександр пішов захищати всю Україну», – розповів батько героя, Василь Гончарук.
«Успішний, самодостатній, спокійний і навіть трохи флегматичний. Завзятий мандрівник, він встиг побувати там, куди я лише збирався. Патріот не на словах, він мав власні щорічні ритуали та традиції і був прихильником традицій: останні свої писанки розписав у ротації», – сказав на похороні історик та друг загиблого героя Олександр Зінченко.
«Різностороння людина, усім цікавився, патріот. Історія, мови та усе, що стосується державності», – розповіла сестра військовослужбовця Анна.
«Українці москалям не здаються», – такими були останні слова українського захисника Олександра Гончарука, за словами побратимів.
Олександра поховали біля могили матері. В нього залишилися батько та сестра.
