Сергій Горо народився 9 жовтня 1981 року в селі Кетросу, Республіка Молдова. На початку 1990-х років родина переїхала до села Зелений Под на Херсонщині. Школу закінчив у сусідньому селі Ольжине. У 1999–2001 роках проходив строкову службу в Білгород-Дністровському на Одещині. Згодом працював охоронцем, а у 2005–2006 роках служив за контрактом у Миколаєві.
Коли у 2014 році Росія розпочала збройну агресію проти України, Сергій одразу пішов до військкомату. Згодом отримав повістку та служив у 74-му окремому розвідувальному батальйоні.
«Після того, що відбулося на його батьківщині у Молдові в 90-х роках, у нього була чітка позиція щодо того, чого можна очікувати від Росії. Сергій мені казав: «Якщо ми зараз не встанемо захищати свої домівки, свої родини, то вони прийдуть до нас додому, в наші міста. Вони готуються. Мої діти не будуть ходити до школи під дулом автомата. Тому ми зупинимо їх зараз»», – розповіла дружина Лариса.
Захисник поліг 10 червня 2017 року біля села Павлопіль Донецької області. Його разом із двома побратимами відправили на позицію, де вони успішно відбили атаку. Згодом у бліндаж, де перебували військові, влучив ворожий снаряд. Усі загинули.
«Його завжди захоплювали чоловічі професії – охоронця та військового. І музика, яка супроводжувала Сергія все його життя. Був дуже гарним батьком для наших двох дітей. Постійно з ними займався, ходив на прогулянки – йому було просто цікаво спілкуватися із доньками. Збереглося багато відео, де вони разом співали. І вже коли воював, то розповідав побратимам про своїх доньок, дуже їх любив», – розповіла дружина.
За життя Сергія нагородили нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня, а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в селі Зелений Под на Херсонщині.
На будівлі Ольжинської школи, де навчався Сергій Горо, відкрили меморіальну дошку на його честь.
