Олексій Гула народився 17 травня 1989 року в місті Хрестівка (раніше – Кіровське) Донецької області. Після закінчення місцевої школи № 4 вступив до професійного ліцею в Шахтарську, де опанував спеціальність кухаря-кондитера. Потім переїхав до Києва та працював за фахом.
Згодом працював за кордоном, а після повернення – на одній із шахт Донеччини. У 2014-му переїхав до міста Суми, де влаштувався контролером торгового залу ТОВ «Магазин 218». На дозвіллі захоплювався велопрогулянками, музикою та фотографуванням.
Олексій брав участь в АТО. 25 травня 2020 року підписав контракт та вступив до лав Збройних Сил України у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Служив на посаді механіка-водія 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону.
Повномасштабне вторгнення зустрів на Київщині. Боронив Бучу, Ірпінь та Мощун. Проходив військове навчання за кордоном. Брав участь у боях за Вугледар на Донеччині. За час проходження служби Олексій неодноразово отримував подяки і грамоти від командування 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
«Льоша вірив у Перемогу і казав: «Почекай ще трішки, і я повернуся назавжди». Він був справжнім мужнім чоловіком, люблячим, надійним, добрим, милим, ввічливим, чуйним, турботливим і найкращим у Всесвіті. Він мріяв про власний дім, спільне життя, дітей, міцну щасливу здорову сім'ю. Радість моя, душа моя – тебе дуже бракує.... Кохаю крізь світи!», – написала дівчина Таїсія.
Олексій помер 6 червня 2023 року в шпиталі міста Курахове від множинних осколкових поранень, яких зазнав внаслідок удару ворожого БпЛА типу «Ланцет» по вогневій позиції в селі Богоявленка Волноваського району Донеччини. Захиснику назавжди 34 роки.
«Льоша був чудовим хлопцем, який завжди був радий прийти на допомогу кожному. Він був частиною нашої родини, був більше, аніж просто кум. Для Артема став найкращим хрещеним, дуже любив його. Пам'ять про Олексія житиме вічно в наших серцях і думках», – написали куми полеглого, сім'я Гаврильченко.
Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» lll ступеня, також йому надали звання «Почесний громадянин міста Суми».
Поховали Олексія на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у Сумах.
У нього залишилися мама Галина, дівчина Таїсія, похресник Артем, куми Анна і Сергій, друзі та знайомі.
