Молодший сержант Андрій Гутник народився 7 грудня 1987 року в РФ. Згодом жив у селі Полиці на Рівненщині. Опанував професію столяра у Володимирецькому вищому професійному училищі №29. Любив працювати з деревом та добре знався на автотехніці. Захоплювався футболом, волейболом і баскетболом, а також складав кубики Рубіка різних видів та складності.
У цивільному житті Андрій працював водієм швидкої допомоги у Полицькому центрі первинної медико-санітарної допомоги.
Під час повномасштабного вторгнення служив механіком-водієм у танковому батальйоні 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Псевдо Расмус отримав під час навчань у Польщі від німецького наставника, з яким потоваришував.
«Андрій був чуйною та світлою людиною із великим серцем. Людиною, яка своїм теплом зігрівала всіх оточуючих. Особливо любив дітей, вони також це відчували та відповідали взаємністю. Хоча своїх, на жаль, не мав», – написав брат Степан.
Андрій Гутник поліг 17 вересня 2025 року поблизу селища Гришине Покровського району Донеччини. Під час евакуації заступника командира танкового батальйону зазнав смертельного поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Мав дозвіл відійти, але не залишив тяжко пораненого побратима. Захисникові назавжди 37.
За віддану службу воїна нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни».
Поховали оборонця в селі Полиці на Рівненщині.
У нього залишилися брати та сестри.
