Віктор народився 14 квітня 1964 року в селі Зубівщина Житомирської області. Навчався у Малозубівщинській школі (зараз – ліцей). Мав хист до техніки. Любив автомобілі й умів самотужки їх лагодити. Працював кранівником в АТ «Коростенський гранітний кар’єр».
Коли почалася повномасштабна війна, Віктор добровольцем пішов боронити рідну країну. Служив у 403-му окремому стрілецькому батальйоні 32-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду старшого механіка. За службу його нагородили відзнакою «За заслуги у важких боях».
«Тато був доброю, щирою людиною. Завжди веселий і люблячий. Страшна війна забрала не просто людину, а частинку нашого серця. Його очі, голос, сміх – це те, що було найкращим. Довгі розмови телефоном й оте останнє «люблю вас» залишиться лише однією зі згадок про нього. Тиша… Розлука… Довжиною у вічність. Біль, який залишиться в серці назавжди… Він навчив нас багато чому, але не навчив, як жити без нього… Пішов на війну добровольцем, сказавши лише: «Мої діти будуть мною пишатись», – написала донька Поліна.
Поховали Віктора Яновшека в селі Зубівщина.
У нього залишилися дружина Юлія, доньки Поліна, Злата і Віталіна.
