Солдат Анатолій Яценко народився 1 вересня 1985 року в Києві. Навчався в місцевій школі № 215. Згодом закінчив Національний транспортний університет. Працював у столиці на різних посадах, а останнім часом – у компанії «Нова пошта».
Під час повномасштабного вторгнення у грудні 2023 року Анатолій отримав повістку. В січні 2024-го проходив військові навчання в Житомирі, а за місяць вирушив на Донецький напрямок у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Був справедливим, казав правду у вічі й, попри всі перешкоди, йшов до своєї мети. Мав псевдо Тур.
Анатолій брав участь у трьох бойових виходах. 5 березня 2024 року він зник безвісти в селі Михайлівка Покровського району Донеччини.
«У військовій частині сказали, що на територію, де перебувала група мого брата, вони потрапити не можуть, бо її контролюють окупанти. Але запускали туди дрон і тіл не побачили. Ми шукали Анатолія скрізь, де тільки можна. 8 квітня в інтернеті я знайшла інформацію, що він у полоні. Чекали, що повернеться додому. Та в листопаді 2024-го нам повідомили, що тіло брата перебуває в морзі Кривого Рогу – його результати ДНК-експертизи співпали з маминими», – розповіла сестра Тетяна.
За офіційною інформацією, Анатолій Яценко загинув 5 березня 2024 року внаслідок вибухових травм. Воїнові назавжди 38 років.
«Брат був дуже правильним, добрим і відповідальним. Завжди усім допомагав. Коли був на першому виході, в бою поліг його побратим. І Толя витягнув його, щоб рідні могли поховати. Сам подзвонив його батькам. Про це розповіла мама того хлопця, яка сама нас розшукала», – додала сестра.
Посмертно Анатолія Яценка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Воїна поховали у Києві на Берковецькому кладовищі.
У нього залишилися мама, сестра, син і донька.
