Сергій Іщенко народився 7 вересня 1974 року в місті Горішні Плавні на Полтавщині. Жив у Коростені Житомирської області. У 1992–1994 роках служив у прикордонних військах на посаді інструктора-кінолога.
У цивільному житті працював кінологом та провідником службових собак у службі охорони Коростенського фарфорового заводу. З 2000 року навчався в Українському політехнічному технікумі (на 2026 рік – ВСП «Технологічний фаховий коледж ДУЕТ») за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств».
Після завершення навчання працював на різних підприємствах, зокрема у ПП «Авторитет», ПП «Фармацевтична фабрика «НВО «Ельфа», ЗАТ «Трубосталь», де був заступником начальника цеху, та на Коростенському заводі МДФ.
«Тато був найдобрішою та найсвітлішою людиною. Щирий, добрий, чесний. Завжди на позитиві та з усмішкою», – написала донька Анастасія.
Сергій був учасником АТО, а під час повномасштабної війни захищав Батьківщину у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Мав псевдо Писар, яке отримав за гарний почерк і ведення службової документації.
Сержант Сергій Іщенко поліг 15 січня 2026 року в селі Мар’їне Сумської області. Захисникові був 51 рік.
Воїна нагородили відзнакою «Золотий хрест», медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій», нагрудними знаками «Хрест Військова честь» та нагрудним знаком 47-ї бригади «Маґура» III ступеня «Завжди відважні».
Поховали захисника на Алеї слави рідного міста.
У нього залишилися мама Катерина Володимирівна, дружина Світлана Володимирівна, син Ілля і донька Анастасія.
