Тарас народився в селі Крупець Рівненської області. Навчався у Крупецькій середні школі. Після 9-го класу вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу, згодом продовжив навчання у Державному лісотехнічному університеті. Деякий час працював у лісництві. З часом зацікавився ремонтом автомобілів, чим і займався в подальшому у житті. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на Донбасі.
З початком повномасштабної війни Тарас знову приєднався до лав захисників України. Служив у 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR. Був стрільцем-снайпером 2-ої категорії у відділенні снайперів.
«Ти був завжди веселим, чуйним, добрим, щирим, так багато всього хотів зробити для нас і для людей, нікому не відмовляв у допомозі... ти був справжнім... Як навчитися без тебе жити? Я завжди була з тобою, і за тобою. Не уявляла і не хочу уявляти своє життя без тебе. Найкращі спогади лише з тобою... Ти був найкращим чоловіком, татом, сином, братом, другом... Ти жив для нас і заради нас віддав своє життя. Тепер ми живемо для тебе.. в пам'ять про тебе... Пам'ятаємо, любимо, безмежно сумуємо... Ти завжди будеш у серці, в пам'яті, в наших думках…» – написала дружина воїна Оксана.
«Тарас був учасником антитерористичної операції у 2014-2015 роках. Служив у 128-окремій гірсько-піхотній бригаді, воював на Донеччині й Луганщині. Брав участь у стриманні російської агресії з моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році, виконуючи бойові завдання поблизу Бахмута. Він з честю боронив Україну, мріяв про Перемогу і робив усе для того, щоб гідно протистояти ворогу», – розповіла племінниця загиблого Христина.
Поховали воїна у рідному селі.
У Тараса залишились батьки, молодша сестра, дружина, син, рідні та друзі.
