Роман народився 3 листопада 1995 року у місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області. З золотою медаллю закінчив місцеву школу №12 імені Любомира Дмитерка. У дитинстві багато читав, цікавився кіно, знав напам’ять назви видів динозаврів. Вирізнявся винятковою пам’яттю – міг цитувати сцени з кінофільмів, навіть англійською мовою.
Згодом закінчив економічний факультет Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. З 2013 року грав у команді КВК «Наш формат», потім став артистом «Ліги сміху». Працював ведучим корпоративів і різноманітних заходів. Мав гарний голос і любив співати у колі друзів. Мріяв зняти власний фільм.
Коли почалася повномасштабна війна, Роман був у Німеччині. Там зібрав велику суму на гуманітарну допомогу й повернувся в Україну. Спершу волонтерив, потім долучився до територіальної оборони, а згодом – до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Після навчання у Британії брав участь у боях за Бахмут, Костянтинівку, Павлівку та Вугледар. У жовтні 2022 року безпосередньо на позиціях пройшов навчання на аеророзвідника і став командиром відділення аеророзвідки батальйону. Мав псевдо Артист і Півамерика – за чудове володіння англійською мовою.
«Побратими та друзі згадують Романа добрим, щирим, відвертим. Він завжди залишався на позитиві. Умів знаходити гумор у різних ситуаціях, чим підіймав бойовий дух товаришів. «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну…» – цитата з однієї з його улюблених пісень якнайкраще характеризує його життєві переконання. Ці слова викарбувані тепер на його пам’ятній стелі», – розповіла мама Наталія Олексіївна.
Роман Іваненко отримав медаль «Незламним героям російсько-української війни», а посмертно – орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Воїна поховали на Алеї Слави у рідному Камʼянці-Подільському.
У нього залишилися мама Наталія Олексіївна, батько Іван Дмитрович, дружина Катерина, сестра Ірина та племінник Богдан.
