Старший солдат Сергій Камінський, псевдо Граб, народився 24 жовтня 1974 року в селі Грабовець Вінницької області. Навчався у місцевій школі, а згодом – у Брацлавській. Працював на Брацлавському дослідному заводі, на Вінницькому олійножировому комбінаті та автозаправках. Захоплювався риболовлею та полюванням. Обожнював тишу лісу. Любив проводити час із сім’єю.
«Сергій був людяним, товариським і доброзичливим. Якщо хтось просив – завжди допомагав. Був дуже легким на підйом, міг бути втомленим, але все одно робив усе для родини. Поруч із ним я навчилася жити тут і зараз. Жив на позитиві, умів зробити кожен день особливим. Хотів, щоб у дітей залишилося не просто дитинство, а щасливі згадки, серед природи, сміху і простого щастя», – розповіла дружина Альона.
З початком повномасштабної війни він долучився до лав Збройних Сил України. Боронив Україну в складі 456-ї бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди. Служив на Миколаївщині стрільцем роти охорони. Псевдо Граб отримав на честь рідного села Грабовець.
У грудні 2024 року Сергія прикомандирували до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ. Після підготовки разом із побратимами вирушив на Донеччину.
Свій останній бій Сергій Камінський прийняв 1 січня 2025 року біля села Слов’янка Волноваського району Донецької області. Захисникові назавжди 50 років.
«Мужній, чесний, працьовитий, хоробрий, відданий справі та надзвичайно добрий. Саме таким він залишився в пам’яті – людиною діла, тихої сили й глибокої любові до рідної землі», – сказали побратими.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Сергія у рідному селі.
У нього залишилися дружина та двоє синів.
