Дмитро народився 10 березня 1987 року в селі Чорнобаївка Херсонської області. Навчався у Херсонському ВПУ №2 на будівельника. У молодшому віці займався танцями, у старшому – футболом. Був воротарем ФК «Шанс».
«Діма з відзнакою закінчив училище, і його запрошували залишитися працювати там майстром. Також викладачі вмовляли його продовжувати навчатися за будівельним фахом далі. Однак син обрав армію: «Я хочу служити», – розповіла мати Тетяна Григорівна.
У 2007 році Дмитро проходив строкову службу у Севастополі. Там полюбив море і згадав про дитячу мрію – стати моряком. Після демобілізації вступив до Професійно-морського ліцею Херсонської державної морської академії, далі – до Морського фахового коледжу ХДМА, де опанував професію штурмана. Навчання поєднував з практикою – працював мотористом на катері, який ходив по Дніпру.
«З морем так і не склалося, бо в 2014 році Діму мобілізували до ЗСУ. Син бравучасть в АТО. З того періоду майже нічого не розповідав», – сказала мати.
В 2017-му Дмитро підписав контракт із 503-м окремим батальйоном морської піхоти. Обіймав посаду командира роти снайперів. Служив у Маріуполі. Мав ротації в Донецьку та Луганську області.
«Побратими казали, що син був справжнім у всьому: добрий, мужній, сміливий. Мав високі професійні та людські якості, щире серце й міцний дух», – сказала Тетяна Григорівна.
Повномасштабне вторгнення зустрів у строю. Продовжував боронити Україну від російських окупантів.
«Діма був дуже турботливим. Напередодні повномасштабного вторгнення дуже хотів приїхати додому, але не міг залишити хлопців, тривали бої. Син любив те, чим займався, і завжди казав, що все буде добре. Ці слова останні, які я почула його голосом 26 лютого. Потім лише переписувалися. 5 березня він написав: «У нас все добре, вони відступають». Більше зв’язку не було», – поділилася мати.
За службу Дмитро отримав годинник від Президента, нагрудні знаки «Учасник АТО», «За зразкову службу», «503 ОБМП», «Захиснику Вітчизни», почесний знак «Маріуполь. Відстояли – Перемогли», знак пошани «Захисник Маріуполя», двічі – відзнаку «За участь в антитерористичній операції». Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та надали йому звання «Почесний громадянин села Чорнобаївка». На Алеї Героїв у Чорнобаївці встановили його портрет.
