Олександр народився 18 вересня 1988 року в місті Пологи Запорізької області. З дитинства захоплювався футболом: це передалося від батька, який був вправним гравцем. Навчався в школі №1, проте другою домівкою для Олександра та його брата Сергія стала все ж спортивна школа.

«Син був завжди відповідальним, добрим, чесним. За характером – емоційний. Уже в дорослому віці інколи на когось ніжно «бурчав», люди на нього не ображалися, а навпаки – ще більше любили», – розповіла мама воїна Любов.

Закінчивши 11 класів, Сашко вступив на факультет фізичного виховання та спорту Запорізького національного університету. У 2010 році розпочав строкову службу у військах ППО в місті Умань на Черкащині. Демобілізувавшись, повернувся до рідного міста Пологи, працював залізничником. 

У квітні 2019 року вирішив пов’язати долю з армією. Підписав трирічний контракт із 503-м окремим батальйоном морської піхоти України – їх ще називали «борсуками».Невдовзі поїхав на ротацію в зону бойових дій.

За словами побратимів, був гідним воїном, вірним другом, готовим завжди підтримати, захистити, допомогти. Ніколи й нікому ні в чому не відмовляв. За роки служби працював водієм, кулеметником, а останнім часом – навідником мінометного взводу.

«Коли почалася велика війна, сину залишалося до закінчення контракту два місяці. І продовжувати його Сашко не збирався, бо мав інші плани. 24 лютого 2022 року син був у Дніпрі, якраз проходив ВЛК, але вже ввечері дістався Маріуполя. Зі слів товаришів, які були з ним поруч, Сашко гідно стояв у бою, не випускаючи зброї з рук до останнього подиху», – сказала мати.

Рідні майже два роки жили надією, що Олександр живий, аж поки не отримали збіг ДНК.

«Там, де Сашко, там завжди було весело, тепло й затишно. Він любив життя, хотів жити, створити родину, щоб діти були. Усі друзі та знайомі дуже любили його, і для багатьох звістка про загибель Сашка забрала в них частинку душі», – сказала Любов.

Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Похований воїн на Алеї Слави кладовища Святого Миколая в Запоріжжі.

У нього залишилися мати, брат і друзі.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.