Владислав народився в селі Маломихайлівка Дніпропетровської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Національну академію Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.
Після випуску у 2015 році вступив до лав 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ. Спочатку був командиром взводу, а потім командував танковою ротою. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі.
У 2020-му Владислав звільнився з армії. Одружився, виховував первістка.
Однак з початком повномасштабного російського вторгнення Шарк повернувся до лав рідної бригади та продовжив боронити Україну від окупантів. Командував кулеметним взводом у 93-ій ОМБр. Спочатку разом із підрозділом обороняв Харківщину, а згодом – Донеччину.
«Владислав був мужнім, хоробрим і чесним. Ніколи нікого не залишав в біді, завжди йшов на допомогу та підставляв своє мужнє плече», – розповіла дружина офіцера Оксана.
Посмертно капітан Карпенко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Владислава у рідному селі.
Вдома на нього чекали батьки, молодший брат, дружина і син.
