Євгеній народився 31 березня 2003 року в місті Старобільськ на Луганщині. Хлопець зростав без тата. Мама навчила його бути чесним, вірити в справедливість і не боятися відстоювати свою думку. Ще у шкільні роки хлопець мріяв вступити до військового ліцею, але йому відмовили через інвалідність.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Жені було майже 18 років. З мамою та молодшим братиком вони опинилися в окупації.
«Разом із товаришами у своєму місті Старобільськ син поширював правду, влаштовував диверсії, чинив супротив російським загарбникам. За це його били росіяни, але не зламали», – розповіла мама Олена.
Згодом родина виїхала до Львова, де Євгеній почав волонтерити. Він зустрічав переселенців на вокзалі, допомагав з речами та координував допомогу. Одного дня, працюючи там, зустрів Анджеліну Джолі, коли акторка прибула з візитом до України.
Євгеній завжди переймався тим, як допомагати ще більше. Пів року служив у теробороні та патрулював львівські вулиці, а потім долучився до десантно-штурмових військ – був снайпером. Юнак мріяв служити саме в 3-й окремій штурмовій бригаді. Йшов туди, де важче, бо хотів вигнати ворога і повернутися на рідну Луганщину. За місяць служби Євгенія підвищили до головного сержанта 1-го взводу.
«Він пішов воювати, маючи інвалідність і будучи єдиним годувальником в родині. Молодший брат має ДЦП. Ми, його родина, віримо: таких, як Женя, має знати й пам’ятати вся країна. Його ім’я має бути не просто згадкою – а прикладом. Прикладом того, що таке справжня мужність, сила духу, любов до Батьківщини і нескореність», – додала мама.
Поховали захисника у місті Трускавець Львівської області.
У нього залишилися мама Олена та молодший брат Кирило.
