Рустам народився 30 січня 1994 року в місті Актобе (раніше – Актюбінськ) у Казахстані. У дитинстві з родиною переїхав до України, жив у Кривому Розі. Навчався у місцевій гімназії № 56. За освітою був кранівником, працював на металобазі. Мав багато друзів, які з теплом згадують його оптимізм, доброту та любов до дітей.
«Він був світлою людиною – вірним другом, надійним братом і люблячим батьком. Його щира усмішка та доброта назавжди житимуть у серцях тих, хто його знав», – розповів брат Олександр.
З 2025 року Рустам захищав Україну у складі 78-го окремого десантно-штурмового полку, який згодом розгорнули в 78-му окрему десантно-штурмову бригаду, де обіймав посаду гранатометника.
«Мій синку, ти мій ангел, як мені тебе не вистачає. Ти був добрим, усім поспішав допомогти. Всі діти тебе любили. Ти був як сонечко, від тебе завжди було тепло і світло. Люблю і завжди пам'ятатиму», – написала мама Наталя.
«Він був веселим і завжди готовим допомогти», – додав брат Ренат.
Поховали воїна на Алеї Героїв міста Кривий Ріг.
«Він був мені як брат, ми товаришували з дитинства. Він був чудовою людиною: добрим, відгукливим, усміхненим, любив посміятися і завжди приходив на допомогу. Завжди міг постояти за себе і за близьких. Таких людей зі щирою душею дуже рідко зустрінеш. А ще він любив готувати і смачно поїсти – борщ у нього чудовий виходив. Я вдячний долі, що познайомився та виріс поруч із ним», – розповів друг Кавун.
Посмертно Рустама Фатхутдінова нагородили відзнакою «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та орденом «За мужність» III ступеня. У жовтні 2025 року на фасаді Криворізької гімназії № 56 відкрили меморіальну дошку на честь захисника.
У нього залишилися мама, три брати, сестра, син, племінники і багато друзів.
