Дмитро був родом із Харкова. Навчався у Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка. У цивільному житті був підприємцем – працював у сфері ритейлу. Захоплювався написанням музики, іконним живописом та створенням ікон, виготовленням виробів зі шкіри та металу. Дуже любив подорожувати, особливо рідною Харківщиною.
Із перших днів повномасштабного російського вторгнення чоловік займався волонтерською діяльністю, згодом долучився до війська. Служив у лавах 5-ї окремої Слобожанської бригади Національної гвардії України.
Дмитра нагородили відомчою відзнакою «За доблесну службу».
«На початку війни мій син був волонтером: безкоштовно вивозив людей на вокзал, ризикуючи своїм життям, допомагав стареньким, був логістом у команді ХАРКІВ ХЕЛП. Потім вирішив добровільно записатися до лав захисників Батьківщини. Мій Син був доброю, щирою та відкритою людиною. Із дитинства мав багато друзів і любив спілкуватися. Боровся за справедливість і намагався бачити прекрасне у кожній ситуації. Позивний «Знахарь» йому дали побратими: Діма дуже гарно знав медицину, і всі хлопці зверталися до нього по допомогу», – розповіла Олена Колеснік.
Поховали Дмитра на кладовищі №18 рідного міста.
Вдома на нього чекали мама та донька.
