Олег народився 7 січня 1981 року в селі Хмелів Роменського району на Сумщині. Закінчив місцеву школу. У 1999-2000 роках проходив строкову військову службу. Після її завершення пішов працювати, щоб підтримувати батьків. Тоді ж навчився і меблі майструвати, і будинки зводити. Деякий час працював за кордоном. З початком російсько-української війни в 2014 році повернувся на Батьківщину. На початку 2015-го добровільно мобілізувався. Брав участь в АТО/ООС. Воював до весни 2020-го.
У жовтні 2021 року Олег влаштувався на роботу у Вінницький молочний завод «Рошен». Пропрацював там до 24 лютого 2022-го. Наступного дня став у стрій ЗСУ.
Боронив Україну в лавах 2-го взводу 2-ї розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця. Пройшов з боями Херсонську, Харківську, Луганську й Донецьку області.
«Олег любив історію України та створював її за життя. Він не говорив на кожному кроці про те, як любить свою Батьківщину. Ця любов трималася глибоко у його серці і проростала мужніми, хоробрими вчинками», – розповіла його дружина Аріна Кантоністова.
Аріна й Олег познайомилися у 2017-му під час однієї із ротацій. Побралися у квітні 2019 року. Мешкали у Вінниці. Вже під час повномасштабного вторгнення у них народилася донька Катруся. Перший раз Олег побачив її в бомбосховищі – 14 липня 2022 року: саме цього дня, коли його дитина народилась, а її татко їхав на зустріч з фронту, ворожі ракети поцілили по Вінниці.
«Донечка успадкувала від батька найкращі його якості: хист до малювання, чесний, принциповий характер та жагу й багатовекторну цікавість до життя. У свої три рочки звістку про загибель татуся сприйняла наче доросла. Вона розуміє, що не зможе більше ніколи побачити його, почути, обійняти. Вона часто дивиться у небо. Знає, що з хмаринки їй посміхається найкращій татусь у світі», – поділилася Аріна.
За мужність та зразкову службу Олега Кривогуза відзначили високими нагородами: почесною відзнакою «Учасник АТО», відзнакою «Хрест розвідника», нагрудним знаком «За зразкову службу», двічі – відзнаками «За службу державі», почесним знаком «Маріуполь. Відстояли - Перемогли», медалями «За жертовність і любов до України», «За хоробрість в бою», «За військову службу Україні», відзнакою ОК «Південь», почесним нагрудним знаком «За оборону рідної держави».
Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
У нього залишилися дружина Аріна й донька Катерина.
