Медаль «За хоробрість в бою»

Головний сержант Олег Кривогуз на псевдо Ворчун поліг 26 серпня 2025 року під час бойового завдання в районі села Приморське Запорізької області. Того дня розвідувальна група потрапила у засідку противника. Захисникові назавжди 44 роки.

26-річний молодший сержант Анатолій Жеребецький на псевдо Анубіс поліг 6 жовтня 2024 року поблизу селища Золота Нива Донецької області. Під час бойового завдання він потрапив під обстріл. 

35-річний сержант Роман Малик на псевдо Артем поліг 28 лютого 2024 року в селі Орлівка Донецької області. Боєць отримав важке поранення внаслідок артилерійського обстрілу, однак відмовився від евакуації, щоб урятувати побратимів. Він загинув під час повторного вибуху.

Старший солдат Руслан Дуль, псевдо Лівша, загинув 27 квітня 2023 року біля селища Козача Лопань на Харківщині. Під час виконання бойового завдання зазнав смертельної вибухової травми внаслідок підриву на ворожій міні. Разом із ним загинули ще двоє бійців. Захиснику назавжди залишилось 37 років.

Бойовий медик Андрій Бортков, псевдо Цитрамон, загинув 7 червня 2023 року біля села Лобкове Запорізької області. Під час евакуації пораненого потрапив під артилерійський і танковий обстріли з боку окупантів. Осколки пробили його каску. Військовому було 30 років.

34-річний старший солдат Олександр Кутовий на псевдо Санчос загинув 4 листопада 2022 року біля села Павлівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання разом із побратимом Сергієм Кунінцем отримали вибухові смертельні поранення.

Старший солдат Віктор Максименко, псевдо Псіх, загинув 7 травня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Серебрянка на Донеччині. Під час ворожого артилерійського обстрілу отримав смертельні множинні осколкові поранення. Захиснику було 25 років.

Солдат Вадим Шокот загинув 7 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Дачне на Донеччині. Під час артилерійського обстрілу він прикрив собою побратимів та отримав множинні осколкові поранення, несумісні з життям. Воїну було 33 роки.