Сергій Кулик народився 14 квітня 1981 року в селищі Салькове Кіровоградської області. Коли йому було чотири роки, разом із родиною переїхав до селища Капітанівка. Навчався на газоелектрозварювальника, а згодом працював за фахом. Останнім місцем роботи була компанія «ТМА». На дозвіллі любив рибалити.
Під час повномасштабного вторгнення Сергій став на захист України. Служив у 63-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ. Обіймав посаду навідника, проте з першого дня на фронті виконував бойові завдання у складі піхоти.
Свій останній бій захисник на псевдо Кулик прийняв 29 листопада 2023 року в Серебрянському лісі біля села Діброва на Луганщині. Зазнав смертельного поранення, відбиваючи штурм противника. Йому було 42 роки.
«Сергійко був надзвичайно вольовою людиною, чесною та справедливою, на яку завжди можна було покластися. Він був неймовірним, його страшенно бракує в нашому житті», – написала племінниця Анастасія.
За відданість військовій службі воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Герой Новомиргородщини».
Поховали Сергія в Капітанівці на Алеї Слави.
У нього залишилися батько, сестра і племінниця. Старший брат по матері Андрій Майданюк теж був військовим – він помер 9 травня 2026 року внаслідок захворювань, набутих під час служби.
