Молодший лейтенант Дмитро Курячий народився 3 червня 1985 року в селі Калинове Донецької області. Здобув вищу освіту в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса. Більшу частину життя працював електриком на шахті. На дозвіллі любив рибалити. Мріяв про донечку та власний будинок.
Після мобілізації Дмитро долучився до лав Збройних Сил України. Спочатку служив у 223-му зенітному ракетному полку імені Українських Січових Стрільців, згодом його перевели до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Обіймав посаду командира 2-го парашутно-десантного взводу 15-ї парашутно-десантної роти 4-го парашутно-десантного батальйону. Мав псевдо Таксист.
«Ми познайомилися в армії. Він був, є і буде найкращим чоловіком, батьком, сином і братом. Він – наше все, і нам дуже боляче, що ми його втратили. Дмитро назавжди залишиться у пам'яті та в наших серцях! Так боляче звучать слова: війна нас поєднала – війна нас роз'єднала», – написала дружина захисника Романа, яка теж служить у війську.
Дмитро поліг 15 червня 2025 року біля села Полтавка на Донеччині. Він зазнав смертельного поранення, коли рятував побратимів. Захисникові було 40 років.
«Діма був люблячим сином, моєю опорою. Він турбувався про всіх навколо. Це болюча втрата не лише для мене, а й для всіх рідних, близьких і друзів», – сказала мама Ольга.
«Ми з ним погодки, тому завжди поруч. Діма був старшим братом не лише на словах: постійно допомагав і давав поради. Він – хрещений батько нашого старшого сина. Його відсутність ніхто не заповнить, без нього дуже тяжко», – додав брат Сергій.
Дмитра Курячого відзначили нагородою «За оборону України».
Поховали захисника на Алеї слави № 3 у місті Стрий на Львівщині.
У нього залишилися мама Ольга, брат Сергій, дружина Романа, пасинки Артем і Данило.
