Солдат Вадим Любимський народився 24 січня 1996 року в селищі Софіївка Дніпропетровської області. Навчався в місцевому професійному ліцеї. Любив їздити на машині.
У 2015-му, коли йому виповнилося 19 років, підписав контракт і став на захист Батьківщини. Брав участь в АТО/ООС.
Під час повномасштабного вторгнення Вадим боронив Україну в лавах Національної гвардії. Служив стрільцем 1-го відділення 17-ї Полтавської бригади «Рейд».
«Він мужньо нас захищав, пройшов багато боїв. Коли був на Курщині, тоді думав, що їде в один кінець... Ми неймовірно кохали і відчували одне одного на відстані. Вадим мріяв про сім'ю і дітей. Доньку хотів назвати Вікторією, а сина – Анатолієм», – написала кохана дівчина Неля.
Воїна нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни», «За військову службу Україні», відзнакою «За оборону України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
29-річний солдат Вадим Любимський на псевдо Люба помер 27 листопада 2025 року в Київському військовому-клінічному госпіталі. За два дні до цього він зазнав важкого поранення під час бойового завдання в селищі Миропільське на Сумщині. Тоді у військову машину, в якій перебував захисник, влучив ворожий FPV-дрон.
Поховали оборонця в рідному селищі Софіївка на Дніпропетровщині.
У нього залишилися мати, сестра та кохана дівчина.
