Дмитро народився у місті Лисичанськ Луганської області. Закінчив Український державний університет залізничного транспорту в Харкові. За першою освітою – інженер, за другою – RoR розробник, IT-фахівець. Працював у компанії Gotoinc. Жив у Харкові. Захоплювався мотоциклами та подорожами. Обожнював тварин.
Під час повномасштабного російського вторгнення Дмитро став на захист рідної країни від окупантів. Служив у 128-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Був командиром розвідувального взводу. За час служби офіцер неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, медалями «Захиснику Вітчизни», «За військову службу Україні», «Золотий хрест», «За незламність духу».
«Дмитро був найсвітлішою, найдобрішою людиною з великим серцем! Завжди готовий прийти на допомогу, дати пораду, завжди усміхнений. Він був Героєм, мужнім воїном, командиром, справжнім другом», – розповіла рідна сестра воїна Олександра.
«Я точно знаю, про кого я буду розповідати своїм дітям. На жаль, в Лисичанську справжніх Героїв можно порахувати на пальцях. І ти є один з них! Є і будеш. Особисто для мене – це одна з найболючіших втрат за цей час. Пам’ятаємо, якою ціною... Тепер я буду сумувати навіть за твоїми відосиками», – написала подруга Крістіна Михайловська.
«Спочивай з миром, Брате! Зроблю все можливе, щоб виконати наші з тобою плани. Слава Україні», – додав товариш Іван Шибков.
Поховали розвідника на цвинтарі №18 у Харкові.
У Дмитра залишилися батьки, сестра та наречена.
