Максим народився 21 березня 1986 року в Дніпрі. У 2011 році вступив до Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, де опанував спеціальність інженера-гідротехніка. Працював у магазині «Будапешт», а згодом на меблевих виробництвах: «Ібой», «Давидов», «ВМ Груп». Зарекомендував себе фаховим спеціалістом не лише в Україні, а й у Польщі.
Після початку повномасштабного вторгнення Максим служив у 151-й окремій механізованій бригаді – був командиром механізованого батальйону.
«13 грудня 2024 року, обороняючи Покровський напрямок, Максим разом із побратимом виїхали на лінію зіткнення для евакуації поранених, які добу чекали на допомогу, – написала дружина Анастасія. – Під ворожим вогнем вони підібрали хлопців і завантажили їх у машину. На зворотному шляху ворожий БТР підбив машину, але поранених доставили до пункту призначення. Тоді стало відомо, що на передовій залишилися ще 300-ті, а позиції тримати нікому. Попри контузію командир Малик вирішив повернутися на позицію, давши хлопцям шанс вижити».
Поховали воїна у Дніпрі.
«Максим – порядний і принциповий, відважний і мудрий, чуйний і люблячий, непохитний і незламний патріот України. ВІн цілеспрямовано йшов дорогою життя, викликаючи в серцях людей шану і повагу. Він є прикладом усвідомлення обов’язку і розуміння, що тільки від кожного з нас залежить сьогодення і майбутнє», – додала дружина.
Вдома на нього чекали мама, дружина і донька.
